Історія створення посуду, що не підлягає тиражуванню

Посуд… Такий різний і такий необхідний у нашому побуті. Ще з давніх давен наші пращури надавали йому особливого значення, прикрашаючи різними орнаментами та наділяючи його певною енергетикою. Як це, тримати у руках горнятко з авторським розписом, виготовлене в одиничному екземплярі? Які відчуття переповнюють вас у цей момент? Про це ми запитали майстриню з Києва, яка займається ліпкою посуду з глини. Знайомтеся – Ірина Богомазова.

Якось, влаштувавшись на нову роботу, Ірина хотіла купити нове горнятко для кави та чаю. Проте в інтернеті вона не знайшла тоді нічого підходящого. А днями пізніше – побачила в стрічці фейсбуку шалено гарну кераміку – там були і горнята, і тарелі, й інший посуд ручної роботи. Знайшовши майстриню тієї кераміки, Ірина одразу записалась до неї на майстер-клас. А далі пішло-поїхало…

Ірино, розкажіть, які умови необхідні для виготовлення посуду вдома?

Головне – це бажання! В Україні багато майстерень, де можна спробувати глину на дотик, повчитися, придивитись, чи це ваше. Тож спершу краще трохи набити руку в майстерні, навчитись ліпити, гончарити, випалювати вироби. Випалюються глиняні вироби у спеціальній печі, яка розганяється до температури 1000-1300 градусів – саме при цій температурі випалюються вироби з глини. Те, як довго ми опановували із чоловіком ту піч – окрема історія. Кожен вечір він мені казав: «нащо тобі це треба, давай її (піч – прим. ред.) викинемо». Адже раз за разом посуд в печі вибухав дрібними черепками. Аж поки ми не налаштували необхідні режими повільного набору температури та не навчились отримувати ціленькі і гарненькі вироби. 

Що вас надихає на створення посуду?

Мене дуже надихають природні мотиви. Ми живемо поряд із лісом, і коли природа навесні вибухає бруньками, листочками, квіточками – все це хочеться затаврувати у глині. Адже відбитки папороті чи ромашки дають неперевершені візерунки. Часом, я засмучуюсь, що не вмію малювати, адже тоді можна було б стільки всього красивого намалювати на тарілці чи горняті! Але потім йду в ліс і розумію, шо природа вже все до мене намалювала, просто потрібно брати її задуми і втілювати в життя.

Посуд я ліплю, в основному, із української чистої глини – в нас є чудова рожева та червона глини. Якщо хочу проекспериментувати, замовляю імпортні темні глини. Поливи використовую також виключно «безсвинцеві», такі, що підходять саме для посуду. Але саме цікаве – це процес молочіння. 

Як народжується ваш посуд? 

Трохи розкажу про процеси. Спершу формується виріб з глини. Потім потрібен час, аби виріб підсохнув – орієнтовно тиждень. Вологим посуд випалювати не можна. Після підсихання на горнятко чи тарілку чекає перший випал, що продовжується близько доби (температура повільно набирає градуси і так само повільно потім скидає). Після чого маємо готовий дзвінкий черепок. Але його треба ще глазурувати. По-перше для краси, а по-друге, щоб посуд не пропускав вологу, адже просто спечений черепок дуже пористий і вбирає вологу. Покривши поливами (це порошок, розведений у воді, може бути різного кольору), випалюємо виріб ще добу ще на більш високих температурах, аби полива поплавилсь і зробилась блискучою. Поливою я люблю покривати горнято всередині. А от для оздоблення зовнішньої сторони – використовую старовинну техніку молочіння. Як я вже говорила, глина є матеріалом пористим, тож занурюючи свіжеспечене горнято у молоко, пори вбирають білу вологу. Потім запікаємо помолочені горнята у печі при температурі 350 градусів, і ось – помолочена поверхня від згорання молока стає шоколадного кольору. Точніше відтінки можуть різнитися – від світло коричневих до майже чорних. Потім слідує довгий шлях шліфовки цієї поверхні і натирання її спеціальними сумішами воску, олії та живиці.

Чи підходить ваш посуд для ресторанів та кафе? Чи він призначений тільки для домашнього використання?

На мою думку, цей посуд ідеальний для дому. Для кав’ярень я б радила щось більш практичне, наприклад, повністю вкритий поливою посуд. Створення мого посуду – це довгий і кропіткий процес. Коли я, врешті-решт, тримаю у руці шоколадну чашку, трохи шершаву ззовні на дотик, як кора дерева, а в середині блискучу, ясного кольору – я отримую неймовірне задоволення. Розумію – це саме таке горнятко, з якого я хочу пити чай та каву, і воно не підлягає тиражуванню, яке потрібно ресторанам.

Які рекомендації щодо догляду ви порадите читачам? Мабуть є якісь секретні лайфхаки?

Посуд ручної роботи краще мити вручну. Не всі вироби можна класти в посудомийну машину, особливо ті, що мають молочіння ззовні. Такі вироби краще делікатно споліскувати і одразу  ставити на полицю – тоді вони слугуватимуть вам довго і надійно. 

Що ви порадите читачам, які хочуть виготовляти посуд власноруч? Які майстер-класи відвідати, що почитати, де отримати практичні поради?

Глина – це чарівний матеріал, первинний, природний. Ліпка концентрує, заспокоює, розкриває творчий потенціал, дарує неповторні тактильні відчуття. Тож всі, у кого є потяг до глини, обов’язково пробуйте! В Україні дуже багато крутих гончарів і цікавих майстер-класів, ви обов’язково отримаєте справжню насолоду.

Завітайте до магазину Ірини Богомазової.