Малюга Леонід: «Якщо ми говоримо про їжу, то тут правил не існує»

Наш сьогоднішній герой спеспроєкту Chefs against the rules  Леонід Малюга, шеф-кухар з Херсонщини, який точно знає, яку саме їжу хоче створювати на своїй кухні. Він працює у напрямку healthy food і впевнений, що саме свідомий підхід до харчування та корисна їжа будуть в пріоритеті у багатьох гостей і рестораторів у недалекій перспективі. І хоча зараз шеф-кухар впевнено розпоряджається своїм досвідом на кухні і готовий до змін, стаючи на цей шлях юним випускником школи, він не уявляв, що його очікує. Майбутню професію Леонід обирав шляхом аналізу, думаючи про те, що спільного між усіма його друзями, які через пару трійку років стануть успішними лікарями, юристами та викладачами – саме тоді він зрозумів, що всі вони зможуть прийти до нього в ресторан! Так і почалася його нова історія, якою він поділився з нами. Про навчання, шлях до створення здорової їжі, локальність, протести на кухні та майбутнє української кухні говоримо з Малюгою Леонідом.

Леоніде, у вас надзвичайно цікавий підхід не тільки до кухні, а й до життя у цілому. Розкажіть трохи про себе: яким ви були в дитинстві, як обирали професію та що вплинуло на ваше формування як кухаря. 

Народився я у невеликому селі Херсонської області. У дитинстві любив футбол, грати з друзями на будівництві та гарні речі: прикраси, одяг, квіти. Як з’ясувалося, останнє було не випадково, і пізніше зіграло роль у формуванні мене як кухаря. Коли настав час вибору професії, особливих вподобань не було. Я не знав, ким хочу бути, але мав чітке розуміння того, що хочу стати успішним. Почав думати про професії, які вибрали мої друзі – всі вони різні і жодна не підходила для мене. Але тоді я зрозумів, що є одна річ, яка об’єднує всіх цих людей, це їжа! Ставши гарними професіоналами у своїх сферах усі мої друзі – майбутні юристи, лікарі та викладачі, приходитимуть до мене в ресторан! Саме цей аналіз спонукав мене стати кухарем. 

Батьки здивувалися моєму вибору, адже жодних передумов до цього не було. У той час хлопець, який хотів бути кухарем, викликав подив і легкі усмішки. Хоча відмовляти не стали, а навпаки всіляко підтримували та мотивували, за що я їм безмежно вдячний.

У 16 ​​років я вступив до Херсонського ПТУ-3, на спеціальність Кухар/Пекар Флоту. Це було так цікаво! Виявилось, що готувати не так вже й просто. Це ціла наука, різні види нарізок, способи обробки та технології приготування! Я одразу закохався в професію! Мені було настільки цікаво, що занурившись у навчання, після першого курсу мій середній бал тягнув на червоний диплом. Хоча школу я закінчив досить середньо. 

Добре пам’ятаю, як після першого курсу училища я працював у Залізному Порту, роботи було багато і я був нею дуже захоплений. Під час обіду для персоналу (загалом 50 чоловік, а часу виділялася одна година) всі кухарі йшли з кухні, а я не міг залишити все, оскільки було багато замовлень. Я не міг змусити гостей чекати, а тому сам віддавав замовлення. Коли всі поверталися, я йшов на обід, однак їжі вже не було. Те ж саме було і з вечерею. З’їсти щось із робочого холодильника, щоб не бути голодним, мені не дозволяли совість і виховання. Так тривало близько тижня, поки, стоячи на кухні, я просто знепритомнів. А наприкінці сезону мені дали найвищу зарплатню серед кухарів  (250 гривень – шалені гроші на той час!) і я дуже пишався своїм заробітком. Саме це місце дало мені силу, швидкість і позбавило страху. 

Потім були: один із найкращих ресторанів Херсона (Дельта Дніпра), де я з кухаря виріс у шефа. Робота шефом у Китаї в ресторані української кухні. Сімейний ресторан у Львові (Love & Lviv family restaurant), який запускав Ігор Брагін і запросив мене шефом, як випускника своєї Академії. Навчання у Сан-Себастьяні BASQUE CULINARY CENTER, та нинішнє місце роботи, Smart City (Хмельницький). Саме ці місця та люди сформували мене як особистість та як кухаря. Готувати я вчився здебільшого сам, на відчуттях і за допомогою інтернету, адже в той час дістати необхідну інформацію було ще тим випробуванням. 

Коли ви прийшли до створення здорової їжі? Що підштовхнуло вас переглянути продукти, які ви їсте?

У півтора місяці наша донька Лєруся потрапила до лікарні з жахливим діатезом. Виявилося, що у неї непереносимість лактози, і нам довелося перейти на безлактозні суміші. У міру дорослішання дочки та введення в її раціон нових продуктів ми помітили, що у неї постійна висипка практично від усього, що вона їсть (яйця, цукор, молочні продукти, борошняні вироби, каші). В надії на те, що з віком реакція мине, ми продовжували харчуватися цими продуктами, але в обмеженій кількості. Однак у три роки у Лєри сталося загострення, це було дуже страшно – дитина не могла знайти собі місця, лежала на підлозі, плакала від нестерпного болю і сверблячки, розчісуючи рани по всьому тілу. Виявилося, що у нас не тільки немає комплексного лікування цієї проблеми, немає навіть можливості поставити точний діагноз.

Леонід Малюга з дочкою Валерією

Нам довелося відправити зразки крові в іншу країну, так з’ясувалося, що проблеми в кишечнику, точніше у грибках та бактеріях, які є в ньому – їхня кількість була значно вищою норми. Тоді ми звернулися до нутриціолога і з його допомогою, крок за кроком, вивели організм Лєри з критичного стану, очистивши його. На це пішло більше року. Довелося відмовитися від 99% звичних продуктів – з дозволеного були рис, іноді гречка та зелені овочі. Так ми ближче познайомилися з кишечником, дізнавшись, що по факту – це другий мозок, який грає одну з важливих ролей у роботі організму, відповідаючи за багато процесів. Формування імунітету – один із них. Є таке поняття, як “гниття білка” у кишечнику. Це природний процес, але є продукти на переробку яких може піти до кількох місяців і якщо є хоч невеликі складнощі у роботі, кишечника – це стає проблемою! Сигналом про те, що кишечник зараз не справляється з перетравленням білка є неприємний запах з рота. Упевнений багато хто з таким стикався. Саме тоді ми почали вивчати всі продукти, що входять до нашого раціону, і відкрили для себе багато цікавих фактів: як роблять цукор, чому рафінована олія не корисна, чому крупи краще вживати нешліфовані, цілісні, а горіхи необхідно «активувати». Зараз нашій доньці можна їсти абсолютно все у помірній кількості, контролюючи раціон, як у принципі, і кожному з нас. Так, крок за кроком, завдяки Лєрусі, ми перейшли на чисте, усвідомлене харчування.

Так ми ближче познайомилися з кишечником, дізнавшись, що по факту – це другий мозок, який грає одну з важливих ролей у роботі організму, відповідаючи за багато процесів. Формування імунітету – один із них.

Окрім великої кількості корисних речовин, у горіхах міститься фітинова кислота. Потрапляючи в організм людини, вона заважає засвоєнню заліза, цинку, кальцію і магнію. Через що може навіть розвинутись серйозна нестача цих речовин. Після замочування у воді горіхи “прокидаються” – отримують сигнал для того, що потрібно активізувати всі корисні речовини всередині. Фітинова кислота нейтралізується, і їх можна вживати без жодних побоювань . 

Ви працюєте у Хмельницькому та створюєте авангардну кухню – вона нова для сприйняття людей. Як ви балансуєте між тим, що хочуть їсти гості та тим, що хочете приготувати ви?

Я ніколи не думав, у якому стилі працюю та як можна назвати їжу, яку готую. Просто роблю те, що я люблю і так, як це бачу. Моя основна мета у спілкуванні з гостем – передати емоцію через їжу. Я хочу, щоб моя їжа не тільки втамовувала фізіологічні потреби, а й була наповнена сенсом і естетикою. Я твердо вірю, що першим важливим аспектом моїх страв має бути емоція, яку я намагаюсь викликати у гостя за допомогою, звичайно ж, смаку, подачі, поєднань продуктів та текстур.

Якщо ж говорити про баланс, варто спочатку відповісти на запитання, що таке ресторан. На мою думку – це клуб однодумців, де кухар – автор, а гості перебувають на одній хвилі з ним. Інакше не працюватиме. Безумовно, у меню є страви, які хочеться з’їсти щодня і, можливо, вони далекі від високої гастрономії. Але це нормально. Ми свідомо готуємо звичну для гостей їжу, із застосуванням сучасних технік і не женемося за тенденціями. Створювати тенденції самому – ось рівень, якого я прагну. Для ширшого польоту фантазії ми проводимо гастровечори та різні тематичні вечори. Тож баланс знайти можна завжди. Головне – щоб гості йшли із ресторану з бажанням повернутися. Працюючи у Львові, ми вийшли на такий рівень, що у вихідні біля ресторану стояла жива черга. Років 15 такого не бачив і це неймовірно круто! Тепер це мій орієнтир у кожному ресторані, де працюю чи працюватиму. Важливо що? Бажання зробити людей щасливими, а баланс завжди можна знайти.

Твердо вірю, що першим важливим аспектом моїх страв має бути емоція. Емоція, яку я намагаюсь викликати у гостя за допомогою, звичайно ж, смаку, подачі, поєднань продуктів та текстур.

Які книги, фільми, страви чи проблеми зі здоров’ям вплинули на ваш світогляд та захоплення веганською культурою харчування?

Найперше – це здоров’я нашої доньки, як я вже говорив. Все решта лише допомагало утвердитися у вибраному напрямку. Дуже  вразив документальний фільм «Переломний момент», над яким працювали Арнольд Шварценеггер, Джеймс Кемерон та багато відомих акторів та спортсменів. У фільмі багато цікавої інформації, про яку ми навіть не замислюємося. Раджу подивитись! Але він із субтитрами замість дубляжу, тож знадобиться терпіння. Також я чітко розумію, що це наше майбутнє, зараз дуже багато людей нарешті починає серйозно і свідомо ставитися до свого харчування. А я хочу бути до цього готовим і нагодувати гостей смачно та гарно.

Як ви створюєте смаки страв? Як ви вигадуєте страву, знаходите поєднання? Скільки пропрацьовок робите, щоб отримати бажаний результат?

Смаки створюю на певному ментальному рівні. Спочатку я їх уявляю у своїй голові, візуалізую і відчуваю кожну ноту і відтінок, потім записую в свій зошит, далі підключаються знання та досвід. Таким чином, наповнюючи страву техніками та текстурами, виводжу баланс. Основне – це продукт. Наприклад, гречка. Я подумав, що можу проростити зелену гречку і зробити з неї молоко. Наступний крок – що можна з нього приготувати? Перше, що спало на думку – панакота, а далі з’явилися шоколад, троянда та полуниця. Решта вже справа техніки. 

Що стосується пропрацювань, складно відповісти, частіше за все достатньо одного разу. Тобто одразу отримую попадання в основний смак, але можуть залишитися дрібні деталі. Тож інколи буває потрібно два пропрацювання. Кожна страва індивідуальна, як і людина, має свій характер і темперамент продуктів, тож важко відповісти однозначно. Наприклад, для страви, з якою я прийшов на «Майстер-Шеф», я не робив жодного пропрацювання. Єдине, що зробив – перевірив, чи вода спрацює з каппою (текстура). І чи вистачить мені на це 35 хвилин. Цю страву я присвятив своїй доньці і мені було важливо вперше приготувати її саме на проєкті. Авантюрно, звичайно, але  цього разу я захотів саме так. І сам уперше побачив цю страву на кухні «Майстер-Шеф». Мені було дуже приємно, коли судді відзначили мою роботу зі смаками. Мене це дуже порадувало, адже вони не знали, що цю страву готую вперше перед ними.

Я чітко розумію, що це наше майбутнє, зараз дуже багато людей нарешті починає серйозно і свідомо ставитися до свого харчування. А я хочу бути до цього готовим і нагодувати гостей смачно та гарно.

Який локальний продукт може стати популярнішим за авокадо?

Для мене це пастернак та топінамбур! Перший має неймовірний смак і характер, його можна використовувати в салатах, закусках, супах, основних стравах і навіть десертах! Нещодавно робив веган-морозиво з моркви та пастернаку. Це неймовірно! Багато професійних кухарів дивувалися, коли я казав, що воно приготовано з коренеплодів. А про користь та гнучкість другого думаю і говорити не варто.

Як трансформуватиметься їжа в наступні 5 років? Як змінюватимуться смаки?

Думаю, що за 5 років глобально нічого не зміниться, принаймні у нашій країні. Триватиме просування у бік локальності та первозданного смаку. А якщо говорити про більш довгу перспективу, то через 10-15 років корисна їжа буде в пріоритеті у багатьох гостей і рестораторів. Зараз у нас це лише зароджується. Смаки стануть простішими, чистішими і зрозумілішими. Ми поступово повертаємось до початкових смаків і вже вчимося їх цінувати.

Їжа майбутнього яка вона? Назвіть 5 продуктів, які ви обов’язково використовуєте на своїй кухні та 5 продуктів, з якими плануєте створити нові страви?

Їжа майбутнього? Люди, це овочі! Там є все. А вітамін В12, про який люблять говорити, вже закладений в організм людини в достатній кількості при народженні. І якщо правильно ставитися до свого організму, все буде окей, його вистачить. Якщо хтось думає, що я агітую за овочі або, навпаки, проти м’яса, я вас засмучу – це не так. Я лише закликаю відповідально ставитися до свого організму. Ми вже знаємо, що багато смаженого не можна і корисніше запікати продукти. Так і з рештою, я за те, аби ми їли все – м’ясо рибу, овочі, але з розумом! До речі, ви знали, що м’ясо викликає залежність? Мало хто відмовиться від добре приготовленого соковитого стейку, чи не так? Це треба міняти!

Щодо продуктів, які  я використовую, то це: топінамбур, нут, гриби, кокос (масло, молоко, цукор), кеш’ю. Продукти, які планую використовувати: пастернак, шовковий тофу, батат, спіруліна, кропива.

Ви з дружиною створюєте здорові десерти. Можете більш детально розповісти про цей напрям: які інгредієнти ви використовуєте, у чому полягає користь ваших десертів і яка їхня середня собівартість?

Нам із Аліною, насамперед, як батькам, захотілося створити десерти для Лєри, такі, щоб не викликали алергічних реакцій. Аліна почала проводити домашні експерименти та дійшла до приготування крутого веган-шоколаду. Ми навчилися готувати млинці, які так любить Лєруся, але без глютену. Це дуже складно. Недостатньо просто замінити пшеничне борошно на рисове. Так не працює. Потім нам захотілося поділитися своїми знаннями з людьми, адже після «Майстер-Шеф» багато хто звертався до нас із питаннями про рецепти корисної їжі. Далі народилася ідея створення морозива. Ми хотіли створити яскраві смаки з несподіваних продуктів. В основу морозива лягло багато овочів, коренеплодів та рослин. Все те, що діти часто не хочуть їсти у звичному вигляді. Користь таких десертів полягає у натуральності та яскраво виражених смаках. Вони не містять молока та цукру, лише натуральні підсолоджувачі, як-то сироп топінамбуру чи фініки. Потрібно розуміти, що жодне заводське виробництво з представлених у більшості магазинах не зрівняється з тим, що ти робиш сам. Ти обираєш найкращі інгредієнти, не намагаєшся здешевити їх будь-якими добавками і не продовжуєш терміни зберігання. Тільки натуральні продукти та натуральний смак. Щодо собівартості таких десертів, то, наприклад, одна порція морозива із селери з грушею в чорному шоколаді вийде не більше 10-12 гривень. Якщо говорити про ресторанні десерти, то собівартість нашого чорносливу з безлактозними вершками та грильяжем із фундуку та топінамбуру – близько 25 гривень. Але тут дорогий шовковий тофу, який я додаю в крем, щоб прибрати насичений горіховий смак кокосових вершків і наблизити його до звичного смаку.

Які страви, який вітамінний комплекс ви рекомендуєте вводити шефам в осінній та зимовий період?

Про зиму треба думати влітку. Весна-літо – той період, коли потрібно максимально запасатися вітамінами, їсти багато сирих овочів та зелені. А взимку треба робити акцент на бобових, шипшині, грейпфруті – вони багаті вітаміном С, провітаміном А, амінокислотами, кальцієм та калієм. Капуста є джерелом білка, а також вітаміном А, В та каротином. Імбир містить кальцій, магній, цинк та фосфор, а також має протизапальні та антибактеріальні властивості. Він зміцнює імунітет, допоможе при набряку горла та головного болю, покращує обмін речовин. Побільше горіхів та журавлини для гарного настрою, енергії та підвищення розумової і фізичної діяльності. Я сам дуже хочу прибрати з кухні цукор, перейти на сироп топінамбуру та інші натуральні підсолоджувачі, сподіваюся, цей день настане. Насправді, тут немає жодних «велосипедів». Природа сама нам дає те, що нам потрібно і тоді, коли це необхідно.

Я готую їжу, вивчаючи властивості та можливості кожного продукту, щоб гість отримав максимум користі від того, що з’їв.

Чи є у вас спеціальна освіта дієтолога, нутриціолога? Чи вірите ви в правильність ваших ідей з наукової точки зору?

Профільна освіта з нутриціології буде наступним кроком у моїй еволюції. Я планую обов’язково її одержати. А зараз керуюся знаннями, отриманими від нутриціолога, який допомагав нам. Моя дружина працювала помічником нутриціолога і також вивчає це питання досить глибоко. Тож цей напрямок можна назвати сімейним. Тим більше, будь-які ідеї та комбінації я стараюсь перевірити. Але тут треба розуміти, що нутриціологія трохи відрізняється від традиційної медицини. Там, де профільний лікар нам глобально не зміг допомогти, нутриціолог вирішив проблему. Тому важливо керуватися здоровим глуздом та довіряти природі. Звичайно, перестрахувати себе та перевірити зайвим ніколи не буде. Варто наголосити, що я не складаю дієт. Я готую їжу, вивчаючи властивості та можливості кожного продукту, щоб гість отримав максимум користі від того, що з’їв.

Чим ви замінюєте глютен, лактозу, тваринний білок у стравах?

Амарант, зелена гречка, маш, рис, нут у правильних комбінаціях – заміна глютену.

Псиліум, льон, аквафаба – альтернатива яйцям.

Нут, сочевиця, насіння конопель, горіхи, гриби, кіноа, чіа та спіруліна – в них є все, що можна отримати від тваринного білка.

З кеш’ю та кокосу можна зробити вершкове масло та творог для десертів та випічки (пісочне печиво, чизкейк). 

Які українські продукти ви вважаєте унікальними за смаковими якостями? З якими продуктами працюєте і можете відзначити їхню якість? І які продукти стали для вас відкриттям?

Стійко вірю, що всі наші продукти є унікальними – від риби та морепродуктів, до продуктів сільськогосподарської галузі. Пастернак та березовий сік! Наша природа, земля та море дали все необхідне у кращому вигляді. Ми посередні, якщо не можемо грамотно цим розпорядитися! Хоча вже з’являються ентузіасти, які розводять гідні породи бичків, рибу, роблять неймовірні сири та мед, вирощують хороші овочі та фрукти. Сам цього літа їв звичайну кукурудзу, але потрібного сорту і правильно вирощену, це дуже смачно! Тобто, у нас є все! Єдине, чого нам поки що не вистачає, так це терпіння, аби знайти ці найкращі продукти та любові до таких скарбів. Але це обов’язково прийде.

Стійко вірю, що всі наші продукти є унікальними – від риби та морепродуктів, до продуктів сільськогосподарської галузі. Наша природа, земля та море дали нам все необхідне у кращому вигляді. Ми посередні, якщо не можемо грамотно цим розпорядитися!

Щодо відкриттів, тут відзначу дрогобицьку сіль із солеварні, технологія добування якої практично не змінювалася з 1390 року (сам дізнався нещодавно про неї). Це неймовірно!

Processed with VSCO with a6 preset

Працюючи у інших ресторанах, проти чого ви протестували? Які правила вважаєте застарілими та змінили б їх у своєму проєкті?

Я розділяю поняття протест і правила. Правило – вимога до виконання певних умов, встановлених усіма учасниками якоїсь дії. Якщо ми визначаємо, що на роботу потрібно приходити вчасно, бути охайним і виконувати свої посадові обов’язки, то це правило і його потрібно виконувати. У будь-якому суспільстві в різні часи є свої правила і вони продиктовані потребами сьогоднішнього дня. Наприклад, якщо раніше для більшості шеф-кухарів в Україні було нормою підвищували голос на персонал та накладати штрафні санкції у вигляді фінансових утримань, зараз така система не працює. Ми керуємося новими правилами – з людьми потрібно розмовляти і показувати цінність кожного. Тільки так можна досягти необхідного результату.

Якщо ж ми говоримо про їжу, то тут правил не існує. Поль Бокюз, Ферран Адріа, Ерве Тіс, Рене Редзепі це довели. Люди, які пішли проти правил, часом працюючи з обмеженнями, перевернули кулінарний світ з ніг на голову! Після них кулінарія стала іншою, не такою, як раніше! І це циклічно, у кожному часі є свої вимоги та правила, але обов’язково з’явиться той, хто їх порушить. Саме він і стане генієм. 

Щодо протестів, то я ненавиджу ієрархію, на своїй кухні і завжди дотримуюся принципів демократії. Це, напевно, єдине проти чого я завжди протестував, і те, чого не допускаю на своїй кухні! Намагаюся дати можливість кожному члену команди проявити себе та обов’язково прислухаюся до думки кожного. Адже це робить мене кращим і сильнішим. А все, що ми робимо – це загальна заслуга. Так, я вигадую і вводжу страви, вибудовую роботу колективу, але все це втрачає сенс, якщо ти не маєш надійного тилу та підтримки. А це можна отримати тільки за умови взаємоповаги. Мені здається, це те, чого не вистачало раніше ресторанам, та і будь-якій сфері в принципі – людяності.

Як ви вважаєте, чи має майбутнє українська кухня і в якому форматі вона цікава гостям і самим українцям?

Звісно, має! Зараз майбутнє української кухні трохи туманне, ми все ще полюбляємо італійську, японську та багато інших кухонь. І так, безумовно, ця їжа прекрасна. Але чому? Жодна з цих кухонь світу не стала б популярною, якби її мешканці не любили її самі. Ви подивіться на італійців, вони обожнюють свою кухню! Французи – пишаються своєю гастрокультурою. Поки ми не пройдемо етап самоідентифікації як нація, нічого не буде. І тут навіть справа не в кухарях, із цим зараз у нас все нормально, є люди, які готові популяризувати українську кухню на внутрішньому ринку. Проблема в тому, що гості ще не до кінця готові. Ось це і є завданням свідомих кухарів – нести в маси культуру нашої їжі. Нам потрібна революція, яку зробив великий Поль Бокюз свого часу. 

Ми, кухарі, маємо робити не нове олів’є із желе з курячого бульйону зі сферами з картоплі та еспумою з горошку. Та й олів’є – не український салат! Ми маємо взяти автентичні рецепти, зробити їх легшими для травлення та засвоєння, зберігши оригінальний смак. Потрібно не тільки прив’язуватися до старовинних рецептів, а й створювати нові, використовуючи наші продукти, техніки, наповнюючи їх нашою душею. І лише тоді гості також полюблять українську кухню та не пов’язуватимуть її виключно з колоритом. А коли полюбимо її ми, повірте, в інших не залишиться вибору, вони захочуть спробувати!

Поки ми не пройдемо етап самоідентифікації як нація, нічого не буде. І тут навіть справа не в кухарях… Проблема в тому, що гості ще не до кінця готові.

Як би ви продовжили фразу: нова/сучасна українська кухня – це ….

Кухня, що відповідає вимогам нинішнього часу – смачна, легка, зрозуміла. Ви ж розумієте, ми зараз стоїмо на порозі нового часу, світ змінюється, змінюватися мусимо і ми!

Які книги та фільми з кулінарії/менеджменту ви рекомендуєте прочитати та подивитися?

Я не буду оригінальним, для мене це:

  • «Гастрофізика»
  • «Абетка смаку»
  • «Кулінарна матриця»
  • «Не пристойно корисна Кулінарна книга»

Ну і обов’язково книги, які здатні надати оригінальну базу, як-то «Кулінарний путівник» Оґюст Ескоф’є, «Уроки кулінарії» Поля Бокюза та «Уроки французької кулінарії», Джулії Чайлд  (ця книга була написана у 50-тих роках минулого століття і стала на стільки затребувана і популярна, у 60-тих роках почали виходити шоу, а в 2009 році був знятий фільм, «Джулі та Джулія». 

Фільми – всі, які виробляє Netflix про їжу та кухарів! З останнього –«Школа Шоколаду» з Amaury Guichon, дуже цікаво!